Головна сторінка

НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ

Перелік проповідей

Насамперед перед нами постає питання: а кого, власне, ми називаємо святим; чим святі відрізняються від несвятих?

Досить часто доводиться чути навіть від церковних людей фразу, що вимовляється з легкістю і навіть якоюсь незрозумілою веселістю: я, мовляв, не святий... І це, мабуть, повинно означати, що така людина наділяє себе сумнівним правом на те, щоб чинити якесь явне неподобство, а, швидше, взагалі не дуже цікавитись засадами святости як такої, тобто Законом Божим, планом Божим щодо неї.

Натомість святість не повинна сприйматись християнами як щось виняткове, бо насправді святість - це норма для людини, яка є образом Божим. До святости покликані всі люди без винятку. Принаймні, всі християни просто зобов'язані ставати святими, бо інакше вони позбавляться права приступати до Таїнства Причастя, адже священик під час святої Літургії безпосередньо перед самим Причастям підносить над дискосом Тіло Христове зі словами: "Святе - святим!" Отже, якщо святе Тіло Христове з'єднається з таким, що не бажає ставати святим, то це неминуче викличе негативну реакцію з боку Господа, як попереджає св. ап. Павло: "Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню." /1 Кор 11:27/.

Варто відзначити, що ап. Павло взагалі у своїх посланнях називає членів Церкви або юдеями, або святими, бо назва "християни" тоді ще не була закоріненою.

Слов'янським словом "святий" перекладене єврейське слово "кадош" або грецьке АГІОС, що в буквальному перекладі означає: інакший, цілковито відокремлений від тутешнього зла, лиха. Латиною поняття святости перекладається словом sanctus, себто чистий, чесний, вірний.

З огляду на це, досконало Святим можна визнати тільки Бога, бо лише Він ніяким чином не причетний ні до якого вияву зла, лише Він цілковито Чистий, а тому Простий і Цілісний, адже Він і є Сама Чистота - критерій всякої чистоти.

Люди ж можуть ставати святими тільки у єдності з Богом, бо тоді вже не людська сваволя визначає спосіб поведінки, мотивацію вчинків, а Сам Бог, Який оселяється всередені, тобто в серці людини.

Свята людина є образом Божим /Бт 1:26/, вона уподібнюється Богові /Бт 1:26/, вона також є членом Тіла Христового /Єф 5:30/, а ще - храмом Духа Святого /1 Кор 6:19/. "Без Мене ж ви нічого чинити не можете." /Ів 15:5/. - Каже Господь. А св. ап. Павло пояснює: "Живу вже не я, а живе Христос у мені." /Гал 2:20/. Це зовсім не означає, як говорять деякі, що той, хто бажає ставати святим, повинен відмовитись від свого "я" або "ego" /лат./. Треба просто полюбити Бога, впустити Його у своє "я" - відкрити Йому своє серце, адже таким Христос обіцяє: "Коли хтось мене любить, то й слово Моє берегтиме і полюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло." /Ів 14:23/. В такому разі людське "ego" не буде суперечити Богові ні в чому, чинячи сваволю, а, навпаки, буде співпрацювати з Ним, знаходячись у стані "синергії", бо Закон Божий стає для святої людини не чимось зовнішнім, написаним на кам'яних плитах, а тим, що "написане в їхніх серцях" /Рим 2:15/. Святі всією душею прагнуть досконалости, як заповідає Христос: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний Досконалий." /Мт 5:48/. Це є першою ознакою святости і придбання духовного щастя, бо Господь каже: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне." /Мт 5:3/. Адже лише вічно убогі на духовні вартості постійно потребують подальшого удосконалення, духовного розвитку, а обмежені, самозадоволені, самозакохані й ситі "почивають на лаврах" своєї ілюзорної досконалости, правильности або так званої "канонічности", а насправді, -самоомани, бо довершеність і непогрішимість притаманні лише Богові.

Другою ознакою святости назвемо чистоту серця. Це богословське поняття має два аспекти. По-перше, - це повна відсутність лицемірства або фарисейства, незалежно від того, чим воно умотивоване: дипломатичністю, пристосуванством чи гординею. У чистосердечної людини думки не розходяться зі словами. Свята людина або мовчить, або говорить те, що думає, бо не боїться якось не догодити людям. Святі більше бояться образити Бога, ніж людей, а на закиди безбожників відповідають на зразок ап. Петра: "Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, - розсудіть!" /Дії 4:19/. Немає такої людини, включно з найближчими ближніми, прихильність якої була б важливішою від прихильности Божої. Якщо постає проблема вибору, свята людина, не вагаючись, розриває зв'язки навіть з ріднею, аби залишитись з Богом.

По-друге, чистота серця - це певний спосіб життя або аскеза, яка покликана утримати людину від того, що, виходячи з серця, забруднює її: "лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства" /Мт 15:19/.

Третьою ознакою святости є цілісність та передбачуваність людини. Свята людина ніколи не намагається "двом панам служити" /Мт 6:24/, вона або холодна, або гаряча. Як, наприклад, св. ап. Павло спочатку був цілковито холодним щодо віри Христової, тобто щирим навіть у своїй омані. Він переслідував Христа не тому, що догождав можновладцям, а тому, що дійсно помилявся. Така людина здатна навернутись - з холодної зробитись гарячою. Ледве тепла ж душа пристосуванця до світу огидна Господеві, бо Він каже: "Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий! Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст Моїх." /Одкр 3:15-16/.

Непослідовність є головною вадою нашої Української Церкви і всього нашого народу. Непослідовність розколює особистість, руйнує її цілісність, і у тріщини чи рани легко проникає зараза ідольської омани, яка швидко спричиняє тління. Людина або народ з розколотою душею кожним своїм кроком руйнує попередні надбання, падає і, врешті, гине: "Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встояти. Коли будинок розділений сам у собі, неспроможний будинок той більше стояти." /Мк 3:24-25/, - навчає Христос, а св. ап. Яків вже без алегорій пояснює: "Людина з подвійною душею непостійна у всіх своїх дорогах." /Як 1:8/. "Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа." /Як 1:7/.

Отже, ми за мірою наших немічних сил намагалися розібратися на базі Святого Письма, що собою являє святість і яким чином ми покликані її досягати. На нашу думку, подібне дослідження буде найкращим вшануванням пам'яті святих, що вже тішаться Божою ласкою у лоні Авраама, бо вже подолали ті випробування, які у нас ще попереду. Ми знаємо, що святі моляться за нас Богові, люблять нас і щиро бажають кожному спасіння, а тому вони більше зацікавлені не в наших багатослівних вихваляннях їхніх подвигів, - адже вони, напевне, не марнославні - а у нашому розумінні волі Божої та у виконанні нами цієї святої волі. Нехай же їхнє життя й перемога будуть правдивим взірцем для нас, бо іншого шляху не знаємо.

Амінь.

м.Полтава. 30 червня 2002 року Божого.

Священик Ігор Литвин.

На початок сторінки

Далі, перелік проповідей