Свято-Юріївська парафія Української Автокефальної Православної Церкви з Полтави вітає Вас!

ОГОЛОШЕНІ

Цим богословським терміном у Православ'ї називаються неофіти, тобто новонавернені до віри, які ще не прийняли Таїнств Хрещення та Миропомазання. По-грецькому люди цієї категорії називаються катехуменами від KATECHESIS – усне навчання, тобто це – люди, які отримують православну початкову науку. Ті ж, хто займається навчанням, називаються катехитами, але в умовах пост-совєтської дійсности „оголошеними" у широкому сенсі цього слова слід було б вважати більшість формально хрещених православних. В СССР катехизація населення, а особливо молоді, переслідувалась за державним законодавством як "релігійна агітація та пропаганда". Та, не дивлячись на це, "совєтські батюшки", очолювані орденоносними владиками, хоча й напівлегально, але масово хрестили населення України, бо це не переслідувалось так люто безбожною владою, як наука Христова. Те ж, що совєтсько-православний народ не мав часто навіть уявлення про засади Православної віри, совєтських "служителів культа" не турбувало. Таким чином, ми нині маємо справу з великою кількістю фактичних, хоча й невільних, відступників від Церкви, які навіть не підозрюють про свої обов'язки перед Господом, про свою відповідальність на Страшному Суді Христовому. Ці формально хрещені люди сприймають Православ'я як "природню" релігію свого етносу або ширше – "слов'янської раси", свою традицію, тобто вважають його своєю народною вірою, язичництвом, поганством... У поганстві ж езотеричною наукою займаються жреці з волхвами, а народ є лише об'єктом їхнього духовного впливу, їхніх маніпуляцій, він повинен бездумно дотримуватись традиції, обряду...

Отже, цей розділ ми хотіли б присвятити тим нашим братам і сестрам, які не перекладають справи своєї духовности на плечі традиційних служителів слов'янського культу, а серйозно замислюються над своєю долею у перспективі вічности, над сенсом буття, які не задовольняються формально-традиційною "релігійністю", а відчувають у своєму серці поклик Божий, але при цьому не мають нікого з числа своїх знайомих, хто міг би допомогти їм зробити перші кроки духовного поступу, перемогти інертність, сором'язливість, коли людина, заходячи до храму Божого, не знає, як їй слід поводились, що довкола неї відбувається, чого не слід чинити... Щось подібне ми відчуваємо при першому відвіданні бібліотеки, філармонії, театру, але храм Божий принципово відрізняється від цих суто людських установ, а тому й підготовка до його відвідання повинна бути теж інакшою. Храм Божий є святим місцем спілкування людини з Богом, і тому мета його відвідання повинна бути святою. Радимо Вам іти до тієї церкви, до вірних якої Ви ставитесь неупереджено, доброзичливо, по-братньому, з надією на щиру любов, безкорисливо... Насамперед налаштовуйте себе триматися невимушено, хоча й стримано, у дійсно православному храмі Вас навмисне не ображатимуть зверхніми вказівками, поліційною прискіпливістю до Вашого одягу, безглуздими вимогами одягнути на себе чужу спідницю чи хустку... У деяких православних парафіях /приходах/ зараз дійсно культивується суто зовнішня обрядова релігійність, такий собі вияв суміші сучасного поганства з ідолопоклонством, але не варто вважати, то це і є дійсним Православ'ям. Та навіть якщо Вам і доведеться зіштовхнутися з чимось подібним, не ображайтеся відразу, не відвертайтеся від Творця через недолугість, злобливість, пихатість, одним словом, недосконалість Його не дуже слухняних творінь — не найкрашіх служителів, майте витримку у такій важливій справі, вчіться прощати й відкидати дріб'язкове заради отримання найважливішого, найголовнішого — життя вічного.

Та, щоб не відчувати себе "білою вороною", намагайтесь дотримуватись елементарних правил:

1. Заходячи до храму, перехрестіться перед дверима. Увійшовши, підходьте відразу до столика посеред храму, який зветься по-грецькому тетраподом, перехрестіться двічі й поцілуйте ікону, яка лежить на тетраподі, потім перехрестіться утрете. Поверніться праворуч, перехрестіться й уклоніться святим образам, що містяться на правій стіні храму, те ж саме зробіть, повернувшись ліворуч.

2. Чоловіки повинні знаходитись у храмі з непокритою головою і ставати на правому боці, жінкам бажано мати на голові покриття, вони стають на лівому боці.

А далі просто спостерігайте за тим, як поводяться церковні люди й наслідуйте їхню поведінку. Тонкощам і подробицям навчитеся згодом. Після богослужіння підійдіть до тієї людини, яка Вам найбільше сподобалась, і намагайтесь розпитати її про те, що здається Вам найбільше нагальним, а також уважно ознайомтесь з тим, що написано на інформаційних стендах, які влаштовуються, як правило, у притворі /вхідній частині/ храму. Не соромтеся вчитися, бо всі ми є учнями Христовими аж до кінця наших днів у цьому світі.

Головне – не сумнівайтесь і не відкладайте! Не чекайте на якусь надзвичайну нагоду або на якесь нещастя для того, щоб прийти до Бога. Знайдіть у своєму розкладі декілька годин у наступну неділю, згадайте, що вона є святим днем. Великою подією для Вас буде відчуття ЦІЛКОМ прожитої Божественної Літургії. Та й щонайменше неввічливим було б з Вашого боку прийти із запізненням й піти передчасно. Не біда, якщо Ви не все відразу зрозумієте, адже сучасний візантіїсько-український обряд богослужіння складався протягом 2000 років, хіба можливо охопити такий величезний досвід духовної практики з першого разу? Більше того, це є справою всього життя! Адже життя – це є шлях до Бога, наближення до Нього, поступ, подвиг... А шлях віддалення від Бога є смертю, деградацією, тлінням... Тому, навіть якщо у Вас вже є негативний досвід невдалої спроби, не втрачайте надію, спробуйте ще раз в іншому православному храмі. Віра — це найінтимніша, але й найважливіша справа вільної людини.

Є стародавнє латинське прислів'я: "Qualis rex, talis grex" – себто: "Який пастир, така й отара. " Священик має великий вплив на формування парафії, хоча й громада теж суттєво впливає на нього. І ці взаємні впливи є благотворними, якщо головною справою цього згуртування є щира віра у Бога, якщо не панує у громаді дух меркантильности, цинічного заробітчанства, кар'єризму або навіть атеїзму, а вся віра зведена до впертого дотримування часто незрозумілих обрядів. Новонавернений у громаді чимось подібний до дитини у сім'ї, він також загострено відчуває найменшу фальш, нещирість, прояви фарисейства, і це може назавжди віддалити людину від Бога. Тому не радимо при найменшій нагоді, коли Вам здається, що дещо робиться не так, як належало б, реагувати з підлітковим максималізмом, який спрямований, як правило, агресивно на недоліки інших. Пам'ятайте, що у Церкві зібрались не бездоганні люди, а ті, які тільки шукають спасіння у Христі, які потребують духовного лікування: "Здорові не потребують лікаря, лише хворі", /Мт 9: 12/ — говорить Сам Господь, і продовжує: "Бо Я прийшов кликати не праведних, а грішних" /Мт 9: 13/. Отже, приєднуйтесь до спільної і найнагальнішої справи спасіння. А втім, мабуть, Вам буде достатньо присутності на одному богослужінні, щоб відчути, чи може ця церковна громада стати для Вас духовною родиною.

Нагадуємо, що без регулярного Причастя не можна бути православним. Людина, яка не причащалась Тіла й Крови Христових більше року, грішить відступництвом, сама себе відлучає від Церкви, ігноруючи Христову Жертву, як і Сам Він каже: "Істинно, істинно говорю вам: Якшо не споживатимете Тіло Сина Чоловічого й не питимете Його Крови, не матимете життя в собі. Хто їсть Тіло Моє і Кров Мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня" /Ів 6: 53-54/. Головним у практиці духовного життя православного християнина є Таїнство Причастя, яке здійснюється під час св. Літургії. На жаль, більшість наших пост-радянських православних про це навіть не підозрюють, бо їх не навчили, та й самі вони не рвуться до знань у цій сфері. А саме через Таїнство Причастя людина стає часткою, членом Єдиної Святої Соборної Апостольської Церкви — Тіла Христового: "Ви ж – Тіло Христове, і члени кожний зокрема", /1 Кор 12: 27/ — нагадує нам святий апостол Павло. Для того, щоб причаститися, треба виконати деякі нескладні вимоги: витримати короткий піст, дотримати молитовне правило, посповідатися й покаятись у своїх гріхах, що зовсім не складно для віруючої людини. Складніше усвідомити нагальність і необхідність цього роду діяльности, для чого радимо Вам деякий час регулярно відвідувати храм без участі у Таїнстві Причастя.

Знайте, що ніякі новоутворені "християнські" організації не зможуть дати Вам головного: кровної єдности з Ісусом Христом, Господом і Богом нашим. Псевдо-християнські угруповання лише говорять про Христа, і тільки Апостольська Церква живе у Ньому. Отже, не дайте звести себе на манівці, не спокушайтесь соціальною допомогою чи безплатною літературою, справа Христова незрівняно більша від видавничої діяльности чи від функції соцзабезу.