Головна сторінка

БЕСІДА НА ТЕМУ ТРЕТЬОГО НЕДІЛЬНОГО ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТВІЯ (18 зачало)

Перелік проповідей

"Світло тіла - око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява - якою ж великою буде! Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити - і мамоні. Ось чому кажу вам: Не турбуйтесь вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш їжі, тіло - не більш одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють не жнуть, ані збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? Хто з вас, журячись, спроможен додати до свого віку хоч один лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам, що й Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. Коли ж зілля польове, яке сьогодні є, а завтра, вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? Отож не турбуйтесь, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемось? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та Його справедливість, а все те вам докладеться."

/Мт 6:22-33/

Одним із засадничих понять християнської містики є світло. "А ось звістка, що ми від Нього /Христа/ чули й звістуємо вам: Бог - Світло, й ніякої в Ньому темряви немає." /1 Ів 1:5/ - Пише до нас св. ап. Іван Богослов. Отже, якщо так, то світло в духовному значенні є синонімом добра, розуму, життя у протистоянні до темряви, яка,відповідно, означає лихо, нерозуміння, смерть. Св. прор. Давид каже про грішників: "Вони сиділи в тьмі й тіні смерти, скуті нуждою й залізом, бо збунтувалися проти слів Божих і погордували радою Всевишнього." /Пс 106:10/. Нам усім не варто забувати, що грішники не складають якусь окрему категорію вигнанців, це не якісь ганебні винятки із загалу, не гидкі потвори, якими лякають нас з кіноекранів, - це всі ми, увесь світ, "бо правда з-поміж людей зникла" /Пс 11:2/. Якби не так, то не було б потреби й у жертві Христовій, адже Він зауважує: "Я прийшов не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних." /Лк 5:32/. І лише завдяки місії Христа ми маємо можливість змінитися і повернутися до того стану, в якому нас було задумано й створено Господом. "Ви були колись темрявою, - пише св. ап. Павло, - тепер же є світлом у Господі: поводьтесь же як діти світла." /Еф 5:8/. Та й Сам Ісус нас закликає: "Ви - світло світу." /Мт 5:14/. Але нам треба знати й пам'ятати, що ми можемо мати у собі світло, себто добро, лише настільки, наскільки ми причетні до Божества. "Бог є Світло Найвище, Недоступне, Невимовне, яке ні розумом не досягається, ні словом не вимовляється, що просвічує всю розумну природу. - Відкриває нам св. Григорій Богослов. - Він - те ж у духовному світі, що сонце - в чуттєвому. За мірою нашого очищення Він постає перед нами, за мірою поставання перед нами збуджує до Себе любов, за мірою любови нашої знову постає розумово перед нами. /.../

Друге ж світло - ангел, деякий струмінь або причетність Першого Світла, що має просвічення завдяки своєму прагненню до Першого Світла і служінню Йому: не знаю, чи отримує він просвічення у відповідності до чину, в котрому знаходиться, чи за мірою просвічення отримує свій чин.

Третім світлом є людина, що відомо і зовнішнім /світським/." /1/

Коли Христос говорить: "Світло тіла - око," /Мт 6:22/ - то Він, безумовно, вдається до загальнозрозумілої у ті часи алегорії. Вся людина названа "тілом", як колись казав Бог Ноєві: "Я ухвалив покласти кінець кожному тілові, бо земля переповнена насильством через них." /Бт 6:13/. Під "оком", яке є "світлом" всього "тіла", тобто всієї істоти, мається на увазі розум, інтелект, зацікавленість. Коли св. ап. Іван Богослов однією з ознак світськости називає "пожадливість очей" /1 Ів 2:16/, то тут не йдеться про схильність до милування земною красою, оскільки така схильність, швидше, належить до "пожадливости тіла" /1 Ів 2:16/. Пожадливість же очей - це надмірна, необачна й зухвала цікавість, коли людина полює за інформацією, як мисливець за здобиччю, до чого її спонукає так званий "спортивний інтерес". Відомий вислів: "Хто володіє інформацією, той володіє світом," - є гаслом пожадливости очей. Та й у розмовній мові ми часто вживаємо вислови на зразок: "Бачиш, як все складається?" - Хоча повинні були б сказати: "Розумієш, як все складається?" Отже, Христос говорить, що наш світогляд залежить від того, чим ми цікавимось. Якщо ми зацікавлені лихим, тобто темрявою або безбожними справами, то всю нашу істоту таке коло зацікавлень робить ворожою по відношенню до Бога, темною. Коли ж ми, нікчемні створіння, у своїй темноті сунемо проти Бога, то якою ж буде відплата Всемогутнього!

Але багатьом з нас може здаватися, що не великий гріх загалом бавитись таким собі світським або, як часто кажуть, "нормальним" способом існування, а час від часу "віддавати данину" духовності. Зручно, наприклад, свічку Богові поставити, проходячи мимо церкви або "пожертвувати" полтиник п'яниці, що вмостився на східцях крамниці з простягнутою рукою, і таке інше. Христос же попереджає, що не може людина вмістити у собі одночасно два протилежних або навіть суперечних світогляди: побожний і світський. У підсумку все одно з'ясується, що ми служили якомусь одному панові: Богові або світові з його князем. Від цього, власне, і залежить вирок на остаточному Суді і наша доля у вічності. Тому не варто турбуватися про тимчасове й швидкоминуче більше, ніж про вічне, адже оце теперішнє тимчасове теж є лише маленьким відрізком тієї ж таки вічности. Господь запевняв нас, що якщо ми у перспективі вічности стоїмо на вірному шляху, якщо ми бажаємо вже тепер Царства Божого, то Бог потурбується і про наше сьогодення заради того, щоб увести нас у майбутнє. "Молодим був я, - розмірковує св. прор. Давид, - і вже постарився, але не бачив покинутого праведника і його нащадків, які просили б хліба." /Пс 36:25/. До речі, саме у цьому ракурсі нам, українцям, дуже корисно було б поглянути на історію нашого народу.

Христос акцентує, що про земний добробут дуже"побиваються погани". Він не каже, що вони мають отой земний добробут, а що вони дуже переймаються якраз його відсутністю. І так стається саме тому, що поганство або язичництво базується на ідеї самозбереження будь-якою ціною того чи іншого племені чи народу /етносу чи нації/, яке буцімто дуже хочуть знищити підступні й жорстокі вороги - всі інші племена. Погани завжди є шовіністами, на чільному місці їхнього світогляду є турбота про існування й, бажано, процвітання рідного племені, бо існування всіх інших народів тільки тоді може бути виправданим, якщо воно сприяє добробуту їхньої батьківщини, їхнього роду. Погани не допускають тієї думки, що Господь може карати їхнє плем'я за те, наприклад, що в ньому переважають безбожники, бо й Сам Господь у поганському світогляді є лише служителем їхнього народу, такою собі золотою рибкою на побігеньках у баби. Саме з цієї причини стародавні євреї, які частенько грішили поганством, так не любили за життя пророків, котрі попереджали їх про покарання Боже за відступництво. Вони вважали таких пророків зрадниками, непатрїотами. Коли ж об'явлена кара Божа приходила, тоді лише вони починали розуміти, що закатовані ними пророки таки дійсно мали підстави попереджати їх про небезпеку, а зовсім не сіяли паніку, песимізм і зневіру, але бувало вже дещо запізно, і залишалося тільки оголосити пророка святим, записати те, що він говорив, і намагатися у майбутньому не повторювати помилок, за які картав Ізраїль той чи інший посланець Божий.

Християнство ж, на наш погляд, єдине є всесвітньою, вселюдською, а, отже, правдивою, не поганською релігією, бо воно від початку не базувалося на амбіції якогось земного племені, не ставило якоїсь мови чи якихось народних звичаїв над іншими. Для юдеїв глибинне прочитання, а, відтак, і розуміння Тори можливе лише мовою іврит, те ж саме для мусульман з Кораном, який у повноті доступний лише арабською мовою, щось подібне можна почути й про санскрит та інші так звані сакральні мови. А Христова істина, що викладена у Біблії, доступна всіма мовами, і з Христом можна з'єднатися у будь-якому місці земної кулі, адже Він Сам запевняє: "... де двоє або троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них." /Мт 18:20/. У християнському творі другого століття читаємо: "Живуть вони /християни/ у своїй батьківщині, але, як приходьки. Беруть участь в усьому як громадяни і все терплять як чужинці. Для них всяка чужа країна є батьківщиною, і всяка батьківщина - чужою країною..." /2/

На жаль, у пізніші часи одержавлення Церкви з'явились народи, які оголосили Христа своїм племенним Богом, а себе православними, католицькими чи, скажімо, лютеранськими націями, але все це в суті не має ніякого відношення до християнської віри, а являє собою рецидив того ж таки поганського світогляду під машкарою християнської риторики. Не забуваймо: "Воно й не дивно: бо сам сатана вдає з себе ангела світла. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми." /2 Кор 11:1415/

м.Полтава. 14 липня 2002 року Божого.

Священик Ігор Литвин.

Примітки:

/1/ Иеромонах Иларион /Алфеев/. "Жизнь и учение св. Григория Богослова." Крутицкое Патриаршее Подворье. Общество любителей церковной истории. Москва. "Религиозные книги для России". Нью-Йорк. 1998. с.359

/2/ Игумен Иларион /Алфеев/. "Вы - свет мира." Фонд "Христианская жизнь". Клин. 2001. c. 164

На початок сторінки

Далі, перелік проповідей