Головна сторінка

БЕСІДА НА ТЕМУ СЬОМОГО НЕДІЛЬНОГО ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТВІЯ /33 зачало/

Перелік проповідей

"І як Ісус відходив звідти, слідом за Ним пустилися два сліпці й кричали: "Помилуй, нас, Сину Давидів!" І коли Він увійшов до хати, сліпці приступили до Нього, а Він спитав їх: "Чи віруєте, що Я можу це зробити?" - "Так, Господи!" - кажуть Йому ті. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: "Нехай вам станеться за вашою вірою!" І відкрилися очі їхні. Ісус же суворо наказав їм: "Глядіть, щоб ніхто не знав про це." Та ті, вийшовши, розголосили про Нього чутку по всій країні. А як вони виходили, привели до Нього німого, що був біснуватий. Коли ж Він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: "Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!" Фарисеї ж говорили: "Він виганяє бісів князем бісівським!"
Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигонюючи всяку хворобу й недугу."

/Мт 9:27-35/

Христос, прийнявши людське тіло, зійшов на землю, у піднебесний простір, який і до теперішнього часу заселений демонами й людьми, для того, щоб вчинити новий, розширений і удосконалений Народ Божий, духовний Ізраїль, з допомогою юдеїв-апостолів долучивши до нього представників усіх земних племен, які виявлять добру волю. Зцілення від тілесних хвороб, отже, не було головною метою перебування Ісуса серед людей, але, як бачимо, Він займався цим постійно. Втім, ми переконані, що Господь не чинить нічого зайвого, лікування ж є знаком надзвичайної події, докорінної зміни земної дійсности. Не даремно на запитання учнів Івана. Хрестителя: "Ти Той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?" /Мт 11:3/. Тобто, чи Він Месія? - Христос відповів не прямо, а посилаючись на знаки, які вже на той час учинив: "Ідіть і сповістіть Івана про те, що чуєте й бачите: сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. Щасливий той, хто через Мене не спотикнеться." /Мт 11:4-6/. Адже ще св. прор. Ісая обіцяв, що, коли прийде Бог Спаситель: "Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься..." /Іс 35:5-6/. Так, мовляв, буде анульоване пошкодження й зіпсуття гріхом людської природи, відновлена цілість людини. У задумі Божому людина являє собою цілість трьох складових своєї Істоти: "духа і душі, і тіла" /1 Сол 5:23/, що розташовані кожна на своєму місці за принципом Ієрархії або священноначальства, і лише тоді людина має здоров'я і силу. Священним в людині є дух або, як кажуть, її духовність, котра "проявляється в трьох видах: 1) страх Божий, 2) сумління і 3) прагнення Бога"./1/ Отже, духовна або нормальна людина найперше боїться зіпсувати свої стосунки з Богом: "Початок мудрости - страх Господній." /Прип 9:10/. - Повчає цар Соломон. Почуття виконаного обов'язку перед Господом забезпечує такій людині спокій сумління. Врешті, вона прагне Бога понад усе, бо любить Його всією своєю Істотою. Оця духовність або мудрість опановує душу незіпсованої людини, тобто її розум, почуття й бажання, роблячи їх побожними, освячуючи. Освячена ж душа цілковито володіє людським тілом, тобто інстинктами, утримуючи їх від пожадливости. Таким чином ми описали духовну, нормальну або святу людину, якою створив її Бог за Своїм образом і подобою. Але ми, грішні, втрачаємо мудрість, якщо заперечуємо існування або володарювання Боже чи хоча б маємо сумніви щодо цього: "Каже безумний у своєму серці: "Немає Бога!" /Пс 13:1/. - Співчуває грішникам цар Давид, адже такого роду духовне безумство руйнує всю людину, бо вона втрачає цілість, доброчесність, у глибокі рани, наче смертоносні бацили, проникають біси і заселяють те місце, де повинна бути духовність, спричиняючи до важких душевних й фізичних страждань, які закінчуються смертю, тобто відпадінням від Бога. У смерті ця руйнація, розклад або тління триватиме вічно, якщо ми вчасно не повернемось до Того, Хто має владу відмінити вплив на нас бездуховності, яка ще зветься гріхом, звільнити нас від одержимости бісами, яких ми самі у себе впустили. Сам факт звернення до Господа, надія на Нього єдиного вже є виявом доброї волі й початком відновлення цілости, тобто зцілення, тому Христос і зглянувся на прохання сліпців, які кричали: "Помилуй нас, Сину Давидів!" Адже ті люди дійсно повірили, що Сам Милостивий Бог діє через Цього Святого, нащадка славетного царя Давида. Якби їхня віра була облудною або забобонною, зцілення б не відбулося, бо вони б не на того надіялись, не того шукали б, але Ісус каже: "Нехай вам станеться за вашою вірою!" І відкрилися їхні очі." /Мт 9:29-30/. Та Господь явно не бажає, щоб у них склалося враження, буцімто Він фаховий лікар, і зцілення є Його головною справою на землі, тому й наказує колишнім сліпцям: "Глядіть, щоб ніхто не знав про це." /Мт 9:30/. Ісусу зовсім не потрібна була слава цілителя, але щасливчики не змогли втриматись і розголосили про Нього чутку по всій країні". /Мт 9:31/.

Симптоматично, що для фарисеїв знаки, вчинені Христом, видаються непереконливими. Ці крутії вигадали, що "Він виганяє бісів князем бісівським". /Мт 9:34/. Це свідчить про те, що Всемогутній Господь тим не менше не бажає чинити насильства над людською волею навіть заради спасіння цієї людини, отже, наша доля залежить від нас насамперед. Вперті до несамовитости люди часто не хотять позбуватися влади бісів над собою, бо ці злі духи мають здатність уподібнювати собі грішника. Таких нещасних Ісус уподібнює до свиней і собак, що за своєю природою не здатні відрізняти справжні цінності від багна, Він не радить Своїм учням мати з ними справу: "Не давайте священне собакам, ані кидайте перел ваших перед свиньми', щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли," /Мт 7:6/. Ті ж люди, які усвідомлюють свою духовну хворобу через втрату правдивого доброго проводу, "стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха". /Мт 9:36/. Вони викликають у Господа співчуття, бо дозріли вже до того, щоб повернутися до Бога, знову з'єднатися з Ним. Повернення частини людства до Бога і загибель тих, які не захотять відмовитись від сваволі, Ісус алегорично називає жнивами, бо під час жнив той, хто сіяв, звичайно відокремлює солому й полову від збіжжя і одне спалює, як непотріб, а інше збирає у клуню, як велику цінність - еквівалент самого життя. Ще Іван Хреститель попереджав: "Лопата вже в руці в Нього, і Він очистить тік Свій та збере Свою пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним." /Мт 3:12/. Але успішний збір врожаю Божого безпосередньо залежить від достатньої кількости вправних робітників. Христос наставляє тих, що його слухають, себто учнів, просити Господаря, "щоб вислав робітників на Свої жнива" /Мт 9:38/, адже Самому Богові нічого ніколи не бракує, і все, що Він чинить, - виключно для нас, грішних. Отже, чим більше буде кмітливих робітників Божих жнив, тим більше нас, людей, спасеться і менше загине. Шлях же спасіння - це є найперша й найголовніша засада віри - Існує лише один: Ісус Христос, Син Божий, Який каже: "Я - двері. Хто ввійде крізь Мене - спасеться." /Ів 10:9/. Тому нам, християнам, треба рішуче відкидати будь-які прояви релігійного релятивізму, синкретизм і, поводячись терпимо й толерантно, все ж таки не нахвалювати поблажливо якусь нехристиянську "духовність", бо такої просто немає. Наш святий обов'язок любити всіх людей, наслідуючи в цьому Самого Бога, але й любов наша повинна бути богоподібною, бо у Нього лише ми можемо навчитися любити по-справжньому, а Він каже: "Я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив." /Єзек 33:11/. Тому нам не слід казати, що ми поважаємо погляди нехристиян, хоча самим їм ми, безумовно, бажаємо добра. Св. ап. Іван попереджає: "Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, - багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий Дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, - той не від Бога, але антихриста, про якого ви чули, що він прийде, та й тепер уже у світі." /1 Ів 4:1-4/. Отже така, з дозволу сказати, "духовність", речники якої кажуть, що Ісус Христос є вигаданою постаттю або просто легендарною людиною, або другорядним пророком, або йогом, що буцімто навчався в Індії чи Тибеті, та інші подібні нісенітниці, якраз і є отією порожнечею бездуховности, міражем, ілюзією, де оселяється сатана-антихрист із легіоном своїх підданих. Ми, християни, яких Сам Христос через Свою Святу Жертву призначив бути робітниками жнив Божих, повинні твердо протиставити цим проявам зла й людиноненависництва чітку, послідовну й прозору віру, не якусь абстрактну "релігійність і духовність", а віру в конкретного Богочоловіка, Єдиного Спасителя людства за догматами Єдиної Святої Соборної Апостольської Церкви, членами якої Він нас сподобив бути.

м.Полтава. 11 серпня 2002 року Божого.

Священик Ігор Литвин.

Примітки:

/1/ Протоієрей Серафим Слободськой. "Закон Божий". Київ. "ФЕНТЕ3І" ЛТД. 1996. с. 102.

На початок сторінки

Далі, перелік проповідей