Головна сторінка

БЕСІДА НА ТЕМУ ВОСЬМОГО НЕДІЛЬНОГО ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТВІЯ /58 зачало/

Перелік проповідей

"А вийшовши, Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Як же настав вечір, підійшли до Нього Його учні й кажуть: "Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай Ідуть по селах та куплять собі поживи." А Ісус сказав їм: "Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти." Вони ж мовлять до Нього: "Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві риби." Тоді Він каже: "Принесіть Мені їх сюди." І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні - людям. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від Нього, тим часом як Він відпускав народ."

/Мт 14:14-22/

Чудесне нагодування п'ятьма хлібами та двома рибинами тисяч народу мало глибинний потаємний або містичний зміст. Ця подія також, як і багато інших євангельських подій, носила знаковий та провісний характер. Якщо масове надприродне зцілення важкохворих та калік означало для посвячених появу серед народу Ізраїля Месії-Христа, прихід Котрого про-вістували пророки, то чудесне нагодування тих, які прагнули Бога, про-вістувало встановлення у недалекому майбутньому Таїнства Євхаристії або Причастя.

Ізраїльтяни знали, що з того часу, як запанував на землі гріх, себто відсутність свідчення з боку людей покори через любов Богові, між людством і його Творцем постав невидимий бар'єр. Подолати до певної міри цю перешкоду можливо було лише з допомогою жертвоприношення, адже без жертви грішна людина не мала права звертатися до Бога, Котрий каже: "Ніхто нехай не показується передо Мною з порожніми руками." /Вих 23:15/. Таким чином, жертва становила собою неначе втілену молитву або, швидше, передумову молитви, як матер'яльне засвідчення віри, бо звертання до Господа без жертвоприношення розцінюється як зухвалість, самовпевненість і нахабство, що само по собі теж є гріхом. Але не всякий злочин могла пом'якшити навіть жертва за гріх. Якщо людина свавільно і вперто чинила беззаконня через свою гордовитість, самопіднесення, то пожертви від таких не приймалися і з ними повинні були чинити по-іншому: "Хто ж, піднявши руку, заподіє щось лихе, чи то буде тубілець, а чи приходень, то такий ображає Господа і мусить бути викорінений з-поміж свого люду. Зневаживши слово Господа й зламавши Його заповідь, душа ота приречена на знищення; гріх її буде на ній." /Чис 15:30-31/. Отже, лише тоді, коли зовнішня, матер'яльна жертва була свідченням "духа сокрушенного, серця сокровенного і смиренного" /Пс 50:19/, її приймав Господь.

Але вітхозавітні жертвоприношення не мали сили відновити первісну єдність людини з Богом: "Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи, бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи," - пише св. ап. Павло /Євр 10:3-4/. Тому вітхозавітні жертвоприношення були тільки підготовкою до остаточної й цілком достатньої Жертви, яку приніс Ісус Христос. Проливши Свою кров,- бо без кровопролиття відпущення немає" /Євр 9:22/- Він з'єднав з Собою Свій Народ - Церкву, кажучи: "Хто тіло Моє їсть і кров Мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня./Ів 6:54/. Хто споживає тіло Моє і кров Мою п'є, той у Мені перебуває, а Я - в ньому."/Ів 6:56/. Як бачимо, вітхозавітні жертвоприношення були справою суто індивідуальною, тобто кожний приносив жертву за себе, за свій гріх. А про Ісуса Христа Іван Хреститель сказав: "Ось Агнець Божий, Який світу гріх забирає." /Ів 1:29/. Отже, Він один роздає Себе багатьом тисячам людей протягом тисяч років, щоб зібрати Народ Божий для життя, майбутнього віку. Саме оцю властивість Його пресвятої жертви й провістувало чудесне нагодування п'ятьма хлібами й двома рибинами численного гурту юдеів. Преображення на горі Тавор явило апостолам той факт, що Ісус не звичайний видатний чоловік, але Боголюдина, тому вони повинні були здогадатися про те, що Він іде на жертовну смерть цілком добровільно заради життя Своїх творінь.

З тих пір ми й до теперішнього часу використовуємо для здійснення Таїнства Євхаристії п'ять пшеничних хлібів, які є символом освячення всієї матерії, що складається з п'яти елементів чи стихій, адже саме з них вчинив Бог, і нас, людей, і те середовище, в якому ми існуємо: "Сам Бог наш, що прославляється у Тройці й Одиниці, створив небо і землю, і все, що в них, привівши з неіснуючого до існування все без винятку: одне - з речовини, якої до того не існувало, як наприклад, небо, землю, повітря, вогонь, воду; інше ж - з цих, елементів, що мають своє походження від Нього, як наприклад, тварин, рослини, насіння. Бо це за велінням Творця утворилося з землі й води, й повітря, й вогню," - навчає св. Іван Дамаскин. /1/ Дві ж рибини символізують дві природи Боголюдини - Христа: Божественну й людську. За Мойсеевим Законом риба визнавалась чистою їжею, корисною поживою для людини, але вона не приносилась у жертву через те, що не було ніякої людської праці у її вирощуванні й плеканні, а жертвувати треба плоди людської праці, хліборобської чи тваринницької культури. Отже, риба - це дар Божий /грецькою звучить як ХАРІС/ символ благодаті. Недарма християни перших століть зображали Христа саме у вигляді риби. "У грецькій мові, - пише доктор Яків Креховецькіш, - кожна буква слова "риба" - IXTYS - укладається в акростих з дуже глибоким значенням:

I - Ісус

X -Христос

T - Божий (Teos)

Y - Син (Yios)

S - Спаситель (Soter)

У цих шістьох словах міститься глибока тайна, вагомий зміст:

Ісус - історична Особа, людина, Яка жила в Назареті;

Христос - месіанський титул, Помазаник Божий;

Божий - Він є Богочоловіком, що злучений з Отцем за природою;

Син - синівство Його є природне, а не набуте;

Спаситель - це Його місія на землі: спасіння, замирення, з Богом, усиновлення, обожествлення /2 Пт 1,4/." /2/

м.Полтава. 18 серпня 2002 року Божого.

Священик Ігор Литвин.

Примітки:

/1/ Точное изложеніе православной вђры. Твореніе Св. Іоанна Дамаскина. С.-Петербургъ. 1894 с. 51

/2/ Яків Креховецький. "Богослов'я та духовність ікони". Львів. "Свічадо". 2000. с. 26-27

На початок сторінки

Далі, перелік проповідей