Головна сторінка

БЕСІДА НА ТЕМУ ШІСТНАДЦЯТОГО НЕДІЛЬНОГО ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТВІЯ /105 зачало/

Перелік проповідей

"І Царство Небесне буде немов той чоловік, що пускаючись у дорогу, покликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п'ять талантів, другому - два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав. Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів. Так само і той, що взяв два, також придбав два других. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.
По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. Приступив той, що взяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пан, - каже, - ти мені дав п'ять талантів, - і ось я придбав других п'ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого. Приступив і той. що взяв був два таланти та й каже: Пане, два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана. Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він - маєш твоє. Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго і лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього і дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не мас, заберуть і те, що мас. А нікчемного слугу того викиньте у темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів."

/Мт 25:14-30/

Як слуг своїх покликав оцей чоловік з притчі перед тим, як пуститися у далеку подорож, так покликав і нас, людей, Господь Бог з небуття до буття. Саме для нас Він створив перед тим увесь матер'яльний світ - середовище нашого фізичного існування, про наше ж призначення сказав так: "Сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірами і над усіма плазунами, що повзають по землі." (Бт 1:26). Отже, зразком при акті творіння людської природи Бог мав Себе Самого. Ми, звісно, зараз говоримо не про так звану "зовнішню людину", а про "внутрішню" (2 Кор 4:16), оскільки Бог взагалі не має зовнішности. Так оцей саме образ Божий, котрий носить у собі кожна людина, незалежно від її національної чи расової приналежности, і складає підставу людської гідности. Образ Божий - це та вартість, яка не віднімається від людини за будь-яких обставин, але він являє собою, так би мовити, статичну складову Божого задуму щодо людської природи, динамічною ж складовою є подоба Божа. Власне, життя і є безкінечним процесом уподібнення Богові, безкінечним просуванням по шляху удосконалення, як і заповідає нам Син Божий: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний Досконалий." (Мт 5:48). Цей процес безкінечний, а тому й життя вічне, бо ніколи не буде такого, щоб творіння зрівнялось до ототожнення зі своїм Творцем. Хоча ілюзія стану такої рівности може спостерігатися, коли людині починає здаватися, що вона вже досягла духовних вершин, уперлася, образно кажучи, головою в стелю. У такому стані з'являється бажання "почити на лаврах", і тоді людина робиться жалюгідною і нещасною через свою обмеженість, бо їй лише здається під впливом чар біса гордині, буцімто вона духовно багата, тому Христос і каже: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне." (Мт 5:3), Адже у Царстві Небесному зберуться лише живі, лише ті, що перебувають у русі уподібнення Богові, ті ж, що зупинилися, опиняються у смерті.

Як бачимо зі змісту сьогоднішньої притчі, від самого свого початку люди отримують не однаковий духовний потенціял. Господь довіряє Своє багатство "кожному за його здібністю" (Мт 25:15), так і у Царстві Небесному не всі матимуть однакову славу, бо й "зоря від зорі різниться блиском", - зауважує св. ап. Павло (1 Кор 15:41). Але природні здібності від бажання людини не залежать, вони є даром Божим, кількість якого розподіляє Господь на Свій розсуд. Тому судити Він буде кожного не по тому, який хто мав потенціял, а по тому, як цей потенціял було реалізовано, наскільки вдало людина у межах поміркованого ризику "вклала" довірене їй багатство у Божу справу і збільшила свою подібність до Нього. Ризик вкладання духовного багатства, безумовно, існує, оскільки побожній людині доводиться діяти у світі, тобто у ворожому середовищі, про яке Христос казав Своїм учням: "Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ." (Ів 15:19). Та ще й побожній людині доводиться дбати не лише про власне уподібнення Творцеві, але й про суто земні, матер'яльні речі, а тут уже вона опиняється в одному полі діяльности зі світом. Тому дуже важливо, дбаючи про хліб насущний, не переступити ледь помітної межі, не опинитися у лавах численних "мисливців за успіхом", не потрапити до кігтистих лап біса, що штовхає у страсті череводогождання, грошолюбства... Також Народ Божий не може дозволити собі цілковиту аполітичність, оскільки у світі існують політичні режими, про які Христос сказав: "Хто не зо Мною, той проти Мене, і хто зо Мною не збирає, той розкидає." (Мт 12:30). І такі режими побожні люди не мають права ніяким чином підтримувати чи навіть толерувати, щоб не зробитися теж антихристами. Але існують і такі політичні режими, про які Господь каже: "Хто не проти нас, той за нас," (Мк 9:40). До таких режимів варто ставитись лояльно і бути вдячними їхнім діячам хоча б навіть і за пасивне сприяння Божій справі. Але найважчою спокусою, мабуть, треба визнати намагання світу непомітно поглинути Народ Божий, підпорядкувати його активність своїм цілям, секуляризувати Церкву під благовидною пропозицією допомоги. Христос залишив на цей рахунок просту, лаконічну, але й напрочуд ємну заповідь, яку, втім, на практиці дуже багатьом буває важко виконати: "Віддайте ж кесарю кесареве, а Боже Богові." (Мт 22-21). Отже, напевне, зважаючи на подібні ризики, деякі, з числа обдарованих талантами духовности, вважають за краще тихенько "закопати" їх, тобто проіснувати на землі у кордонах суто особистих інтересів, або, як часто висловлюються, "мати Бога в душі", а спільну для всього Народу Божого справу обминути. Люди, котрі користуються "здобутками" такої "житейської мудрости", наївно вважають, що вони таким чином уникають духовного банкрутства, зберігають свій талант недоторканим і звільняються від будь-якої відповідальности як сторонні. Насправді ж вони готують на свою долю гнів Божий, який виллється у покарання за духовну лінь, за хитромудрість і лукавство. За мірками ними ж винайденої справедливости їм здається, що, якщо Бог не тягнув їх насильно по шляху уподібнення Собі, то цим самим вони спасаються від засудження, але у Господа інші критерії, Він скаже на Суді: "Ти знав, що Я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де не розсипав." (Мт 25:26). Відтак, неподобство буде покаране, а будь-яка міра уподібнення винагороджена: "Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а від того, хто не має, заберуть і те, що має," (Мт 25:29). Отже, тих, що "жили для себе", а не шукали духовного збагачення, буде викинуто геть за межі Царства Божого, "у темряву кромішню", де "буде плач і скрегіт зубів". (Мт 25:30). Щоб уникнути такої жахливої перспективи у вічності, слуги Божі, а ними повинні бути всі люди, повинні стати на шлях подвигу у напрямку до Божої досконалости, на шлях уподібнення своєму Творцеві, і це зовсім не важко, а, навпаки, приємно й цікаво, якщо тільки цього дуже і щиро забажати. Головне, виплекати у собі оце святе бажання - добру волю, переконатися у тому, що Бог дійсно-таки існує і що Він - Всемогутній Вседержитель. Люди за час свого земного життя не повити вирішувати якусь проблему, вони лише повинні розв'язати головне питання і дати на нього вірну відповідь, подолати скепсис, маловірство і відгукнутися серцем за заклик Ісуса: "Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшення душам вашим. Ярмо бо Моє любе і тягар Мій легкий." (Мт 11:28-30).

м.Полтава. 13 жовтня 2002 року Божого

Священик Ігор Литвин.

На початок сторінки

Далі, перелік проповідей