До циклу проповідей

ПІСТ

До циклу лекцій недільної школи

Піст, MS WORD

Піст - форма релігійного аскетизму, вправа для духу, душі й тіла на шляху до спасіння у межах релігійного переконання. Добровільне самообмеження у їжі, розвагах, світському спілкуванні. Тілесний піст - обмеження у їжі, інших тілесних задоволеннях. Душевний піст - обмеження зовнішніх вражень і задоволень (усамітнення, мовчання, молитовне зосередження). Духовний піст - період особливо напруженої молитви, спілкування з Богом.

Найголовніше - треба усвідомити, що тілесний піст без духовного посту нічого не дає для спасіння душі. Навіть навпаки, він може бути й духовно шкідливим, якщо людина, утримуючись від якоїсь їжі та інших задоволень або просто не маючи можливості отримувати ці задоволення, плекає ілюзію власної переваги й винятковості. "Помиляється той, хто вважає, що піст полягає лише в утриманні від їжі. Справжній піст, - учить святитель Іван Золотоустий, - це незлобливість, утримання язика, відкидання гніву, приборкання пожадливості, припинення наклепів, брехні й порушення обіцянок". Піст - не мета, а засіб відволіктись від надмірного догоджання своїм тваринним функціям, зосередитись й подумати про життя своєї душі. Без цього піст стає всього лише дієтою.

З точки ж зору медицини, піст - один із проявів вікового досвіду, ідеально збалансована система здорового способу життя: тимчасове обмеження у кількості та якості їжі дає можливість організмові функціонувати у полегшеному режимі. Сезонні пости пов'язані не тільки з наявністю або недостачею їжі, але й з необхідністю "розвантажити" організм і психіку.

Найбільш суворі пости у православ'ї та в ісламі, у католицизмі й англіканстві їх небагато. Найдавнішим і розповсюдженим звичаєм є дотримання посту у п'ятницю, про яке згадують уже Климент Олександрійський і Тертуліян.

Значення посту

Піст у християнській Церкві має різні, часто взаємодоповнюючі значення:

Покаяння

Практика покаянного посту відома ще зі старозавітних часів. Так, наприклад, цар Давид постився після того, як пророк Натан викрив його у гріхові (2 Царів, 12). Ніневитяни наклали на себе суворий піст після проповіді пророка Іони (Іона, 3).

Прощення

Існувала практика посту заради посиленого прохання Бога про щось. Так, у книзі Діянь видно (Дії, 27), що всі мандрівники (християни й погани), потрапивши в бурю, постились, причому це подається там, як цілковито очевидна, звичайна річ, що не потребує особливих пояснень.

Як окремий випадок попереднього пункту можна відзначити піст тих, які до просвічення, і за них. У давній Церкві хрещення нових членів Церкві було не приватною требою, а ділом усієї громади (утім, така сама практика зараз існує у Католицькій Церкві, при хрещенні дорослих людей). Хрещення здійснювалось звичайно на великі свята, у першу чергу - на Пасху. За якийсь час до хрещення ті, які до просвічення, постились. З ними молились й постились усі члени Церкви. Це вважається однією з підстав запровадження потім Великого посту.

Христос постився у пустині 40 днів, тому ще однією підставою для 40-денного Великого посту було наслідування у цьому Господа. Християни збагнули: якщо безгрішний Христос вважав за потрібне поститися перед початком Своєї місії, то тим паче це періодично потрібно робити грішним членам Церкви для продовження своєї місії.

Піст у дні скорботи

Цей тип посту також відомий з давніх часів. Уже у Дідахе, творі I століття, говориться про піст у середу й п'ятницю протягом усього року, бо ці дні пов'язані із стражданнями Спасителя на хресті. Східна Церква залишила обидва ці пісні дні. У Римо-католицькій практиці залишився один день - п'ятниця. Особливо суворим постом вирізняється Велика П'ятниця, як день, в який Христос перетерпів муки на хресті. У Православній Церкві до числа днів посту належать також Воздвиження Господнього хреста (ще одна згадка про муки Спасителя на хресті) й Відсічення голови Івана Хрестителя.

Аскетичний піст

Ще одне зі значень посту - аскетичне, тобто, піст як тренування у контролюванні пристрастей, уміння стримувати свої тілесні бажання й т. д.

Піст перед святами

Здавна також існував звичай поститися напередодні великих свят, щоб таким чином належно підготуватися до зустрічі свята й краще відчути радість.

Православ'я

Пояснення про пости даються у Типіконі, Мінеї, Тріоді й Часослові. Практика православних постів дуже розвинута - за традиційним церковним юліанським календарем у деякі роки число пісних днів доходить до двохсот. Вони присвячені православним святам, які утворюють річне коло богослужінь, і поділяються на багатоденні й одноденні.

За суворістю у вживанні їжі дні року мають сім ступенів:

1) "м'ясоїд": дозволяється їсти все, навіть "скоромну" їжу;

2) піст "із уживанням риби": рослинна їжа у будь-які кулінарній обробці доповнюється рослинною олією, рибою й рибними продуктами;

3) піст "із уживанням варених страв з олією": гаряча рослинна їжа з олією;

4) піст "із уживанням варених страв": гаряча рослинна їжа без олії;

5) піст "із уживанням сухих страв": холодна неварена рослинна їжа без олії, холодне питво;

6) суворий піст: утримання від їжі, допускається тільки вода;

7) повний піст: утримання від їжі й пиття.

Також треба дотримуватись щотижневих постів по середах (день згадування про зраду Юди й арешт Ісуса) і п'ятницях (на згадку про страждання на хресті й смерті Спасителя) весь рік. Але у деякі середи й п'ятниці піст відміняється, тобто дозволяється їсти м'ясну їжу весь тиждень. Такі тижні називаються "загальницями":

1) Великодній тиждень - після Пасхи;

2) Троїцький тиждень - після Дня Святої Трійці;

3) Святки - з 7 січня до 18 січня, тобто 12 днів від Різдва Христа до Богоявлення (Хрещення), окрім останнього дня перед святом;

4) Тиждень митаря й фарисея - за два тижні до Великого посту;

5) Масниця (без м'яса) - тиждень перед Великим постом.

Є також одноденні пости, у які дозволяється їжа з олією й вино:

1) піст у день Відсічення голови св. Івана Предтечі - 11 вересня;

2) піст у свято Воздвиження хреста Господа - 27 вересня;

3) День перед Богоявленням - 18 січня.

У дні посту утримання має бути всебічним: від розваг і забав, від сексуальних утіх, від бурхливого вияву емоцій. Протягом постів і пісних днів у Церкві не здійснюється таїнство шлюбу.

На дотримання у певні дні за особистою ініціативою суворішого посту, ніж визначено церковним Уставом, треба взяти благословення (дозвіл) у свого духівника. Наприклад, деякі ревні православні з благословення своїх духівників цілий рік по середах і п'ятницях нічого не їдять до третьої години дня, тобто до того часу, коли Ісус на хресті віддав Свій Дух у руки Отця. Інші, наслідуючи монаший Устав, із благословення духівника постять по понеділках, називаючи це "ангельським постом", бо кожний понеділок на згадку днів творіння присвячений св. ангелам.

Тим, які мають намір узяти шлюб, також рекомендується утримуватись від "скоромної" їжі протягом певного часу. Додаткового посту треба дотримуватись, якщо на християнина накладалась епітимія, причому, іноді це триває довго, наприклад, для чаклунів, для осіб, які недавно перейшли у православ'я або колишніх сектантів.

У правилах посту Православної Церкви дається максимум, той самий піст для всіх: монахів, духовенства й мирян. Але до дотримання посту треба підходити розумно. Миряни повинні прагнути виконувати правила, але можуть і полегшувати собі піст; а хворим, вагітним і матерям, які годують немовлят, людям, які виконують важку фізичну працю, мандрівникам навіть самим церковним Уставом передбачені послаблення. Діти до семи років цілком звільняються від посту.

Інші східні християнські церкви

У коптів є 7 великих постів, найважливіші - це 46-денний перед Різдвом ("Піст Діви", вважається, що Діва Марія саме такий час постилась перед народженням Ісуса), Великий і Апостольський. У XIV ст. Ібн-Сіба описав традицію посту перед Різдвом: "Піст перед Різдвом Христа ось від чого походить: коли Владичиця наша, Матір Світла, після Благовіщення повноти спасіння вже сім із половиною місяців носила у череві, тесля Йосип та інші люди постійно дорікали Їй тим, що Вона запевняла, буцімто залишається Дівою, хоча була вагітною. Оскільки Її постійно звинувачували, то вона з горя постилася півтора місяця, плачучи й страждаючи через ці образи". Окрім цього, копти постяться щотижня у середу й п'ятницю - такий піст полягає в утриманні від споживання м'яса й молочних продуктів. У деякі дні забороняється їсти й рибу.

У Західносирійській церкві, як і у Східносирійській, є присвячений Діві Марії різдвяний піст Суббарг. У маронітів, окрім Великого посту і його передодня, є також різдвяний піст Суборо, а перед Успіням є 14-денний піст. У Халдейській церкві перед Успіням є 5-денний піст, а у несторіян - 7-денний. Багато постів в Ефіопській Церкві. Окрім щотижневого посту по середах і п'ятницях, є Великий Піст перед Пасхою, Різдвяний, Апостольський (перед святом Петра й Павла) й Успенський пости.

Католицизм

Католицький піст є двох видів - утримання від споживання м'ясних продуктів ("утримання", "абсистенція") і обмеження приймання їжі протягом дня, коли дозволяється тільки одна поживна трапеза й дві більш легкі ("піст").

Перший вид пропонується Церквою у п'ятниці всього року, окрім випадків, коли на п'ятницю припадає велике свято (хоча на практиці багато хто обмежує дотримання цього посту лише періодами Великого посту й, іноді, Адвенту).

Другого виду посту дотримуються у Попільну середу й у Страсну п'ятницю.

Вікові обмеження для посту першого роду - від 14 років до кінця життя, для посту другого роду - від 21 року до 59 років, при цьому при наявності різних причин можуть бути також диспенсації, тобто послаблення або взагалі звільнення від дотримання. Одночасно римський "Миссал" підтверджує заборону, яка існує у деяких релігіях на статеві стосунки у пісні дні: "Той, хто за допомогою тілесного посту пригнічує природу, робить шляхетним свій розум і отримує за доброчинства нагороди". Сучасні католики у дотриманні постів керуються апостольською конституцією "Paenitemini", яку обнародував папа Павло VI 17 лютого 1966 року, відповідно до якої сорокаденний Великий піст (40 днів, не враховуючи неділь) є періодом покаяння, a місцеві єпископські конференції можуть міняти терміни постів і форми їхнього дотримання, де це обумовлено необхідністю.

Юдаїзм

В юдаїзмі практикується декілька постів. Найвідоміший - Йом Кіпур (День Всепрощення), коли Галаха забороняє їжу, питво, умивання, шкіряне взуття, намащування оліями й статеву близькість. Цей піст, як і піст Дев'ятого Ава (Тиша бе Ав), триває від заходу сонця до появи зірок увечері наступного дня, тобто більше 24 годин.

Перед постом Дев'ятого Ава встановлені три траурні тижні, протягом останнього тижня не можна, наприклад, митися гарячою водою й уживати м'ясо й вино.

Менш суворі пости, коли заборонена на їжу й питво відміняються 3 Тишрея (Піст Гедальї), 10 Тевета й 17 Тамуза. Перед Пурімом установлений піст Естер на згадку про події, які описані у книзі Естер, а перед Пейсахом є, так званий, піст первістків. Усі ці пости тривають від сходу сонця й до виходу перших зірок.

Іслам

Піст, встановлений за традицією Мухаммедом у 624 році, увійшов у число обов'язкових канонів (причому свинину не можна їсти й у звичайні дні) і буває 3 видів: у місяці "рамадан" або "рамазан" ("ас-саум" або "ураза", називається також за назвою місяця), за обітницею, і також призначається при покаянні у гріхах.

Існує багато суперечливих нюансів про дотримання постів. Перед Рамазаном практикується вечірнє розговіння - "іфтар". У період Урази мусульмани щоденно від сходу сонця і до його заходу протягом усього місяця рамазана відмовляються від їжі, пиття, куріння. Але специфіка цього посту полягає у тому, що обмежує не склад їжі, а час її споживання. У разі порушення посту під час "pамадану" ("кабіра") віруючий повинен покаятись й дотриматись посту пізніше. Якщо ж він побачив мусульманина, що їсть і не дотримується посту, то повинен йому нагадати правила. У той же час не схвалюється плавання, бо можна наковтатися води. Шаріат забороняє також вдихання духмяних (наркотичних) речовин і статеві зносини.

Також рекомендується поститися під час військової загрози, епідемій і сонячних та місячних затемнень. Є багато речей, які вважаються "нечистими", а тому порушують дотримання постів, у тому числі менструація ("хайз"), післяродова кровотеча ("ніфаса"), блювота й кровопускання. Прийняття ліків, таблеток, ін'єкцій (окрім необхідних для планового лікування, типу пеніциліну або інсуліну) і навіть переливання крові формально вважається їжею.

приготував священик Ігор Литвин

Піст, MS WORD

На початок сторінки

До циклу лекцій недільної школи